ІСТОРІЯ КАФЕДРИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ТА ЕКОНОМІЧНИХ МЕТОДІВ УПРАВЛІННЯ ХНУ імені В.Н. КАРАЗІНА
На початку ХІХ ст.. у середовищі освічених людей Російської імперії, до складу якої входила Україна, широке розповсюдження получили економічні знання, зокрема ідеї класичної школи політичної економії. Роботи Адама Сміта, Жана Батиста Сея були добре відомі, а вміння дискутувати на економічні теми було одним з показників освіченості та культури.
Типовий представник російського дворянства, пушкінський Євген Онегін був слабо обізнаний у віршестворенні, але «читал Адама Смита и был великий эконом, т.е. умел судить о том, как государство богатеет…» Не випадково політична економія стала обов’язковою дисципліною у провідних російських університетах, у тому числі у Харківському імператорському університеті, який відкрився у 1805 році. Тут на юридичному факультеті з 1807 р. почали викладати політичну економію, доречі раніше, ніж економіка як окрема дисципліна впроваджувалася у Колумбійському (США), Оксфордському та Паризькому університетах.
Першим викладачем цієї дисципліни був запрошений з Німеччини професор Галльського університету Людвіг фон Якоб, обраний Вченою радою Харківського університету на посаду ординарного професора дипломатики та політичної економії. У 1809 р. до нього приєднався ще один викладач політичної економії, також запрошений з Німеччини, випускник Фрайбурзького університету, Йозиф Ланг.
Кафедра політичної економії та дипломатики, згодом кафедра політичної економіки та статистики, існувала у складі юридичного факультету, а у 1835 р. була виокремлено у окремий підрозділ університету. Кафедру очолив видатний вчений і популяризатор науки Тихон Федорович Степанов. Ним було підготовлено і видано перший у Російській імперії російськомовний підручник з політичної економії.
Згодом кафедру очолювали провідні вчені-економісти Григорій Матвійович Цехановецький, Олександр Миколайович Міклашевський. Їхні наукові інтереси, як і інших викладачів кафедрі, були досить широкими. Вони не обмежувались проблемами «чистої» теорії, а охоплювали сферу фінансових відносин, економічної політики, економічної історії. Професор Іван Петрович Сокальський, першим у країні, почав читати окремий курс з історії економічної думки.
Авторитет харківської економічної школи був достатньо високим не тільки в Україні, але й за її межами. Сюди часто зверталися з приводу здачі магістерських екзаменів та захисту дисертацій. Магістерські екзамені здавав відомий економіст Л.Н. Юровський, а докторську дисертацію захищав майбутній академік АН УССР П.І Лященко.
Після 1917 р. в історії кафедри, як і університету в цілому, були досить скрутні часи. У 1921 р. Наркомат освіти України своїм указом ліквідував університети як «консервативну» форму старої освіти. Замість Харківського університету був створений Харківський інститут народної освіти (ХІНО). Кафедри, як класична форма університетської структури, були ліквідовані, замість них створені «секції»: педагогічна і науково-дослідна.
У 1933 р. університети були відновлені, як і кафедри. Зокрема були створені кафедри політичної економії і марксизму-ленінізму. У 1934 р. кафедру політичної економії очолив Олександр Прокопович Мамалуй, який завідував нею до 1980 р. Це був період плідної і результативної роботи. На кафедрі створися міцний колектив викладачів-науковців, який викладав політичну економію на усіх факультетах університету, готував фахівців –теоретиків на економічному факультеті і вів активну наукову роботу. Постійно підвищувалася кваліфікація членів кафедри, захищалися кандидатські і докторські дисертації.
У 1956 р. економічний факультет, кий функціонував з 1933 р. став жертвою чергової «реорганізації». Указом УрядуУССР були закриті економічні факультети крім Київського. В цей час загально університетська кафедра політичної економії стала єдиним осередком надання економічних знань, збереження і підготовки кадрів економістів. Продовжувалася і плідна наукова робота: видавалися монографії з актуальних проблем економічної науки, виходила економічна серія Віснику Харківського державного університету. Коли у1966 р. відновили існування економічного факультету, кафедра продовжила виконувати двоїсту функцію: викладати політичну економію на факультетах університету і випускати спеціалістів з економічної теорії, яких готувала на економічному факультеті.. Цю складну роботу з 1980 р. очолив у ранзі завідувача д.е.н. Матвій Миколайович Кім.
Складність завдань, які виникали у зв’язку з процесами, що відбувалися у країні, вимагали змін в організації економічної освіти. У 1991 році загально університетська кафедра політичної економії була поділена на дві частини: кафедру економічної теорії загально університетську, яку очолив професор Євген Михайлович Воробйов, і кафедру економічної теорії та економічних методів управління, яку очолив професор, член-кореспондент АНУ країни Андрій Андрійович Гриценко. Остання стала випускаючою для студентів-теоретиків.
Процеси ринкових перетворень, які розгорнулися у країні, вимогали суттєвих змін як у системі економічних відносин, так і у характері економічної освіти. Треба було знайти пояснення і дати теоретичне обґрунтування складним аспектом перехідної економіки, надати студентам знання, які допомогли би орієнтуватися у суперечливих економічних ситуаціях. Колективом кафедри була успішно проведена перебудова учбового процесу у відповідності до нових умов і потреб часу. Було підготовлено і видана низка підручників і учбових посібників з нових курсів і дисциплін: мікроекономіки, макроекономіки, історії економічних учень.
Важливим було також наукове осмислення тих процесів, що відбувалися в економіці і соціальному житті. Успішному вирішенню цього завдання сприяли багаті наукові традиції кафедри, які оформлялися у наукові школи як форми сумісних наукових досліджень у певній сфері аналітичної діяльності.
Такі дослідницькі напрями склалися на кафедрі з метою аналізу найбільш актуальних і гострих проблем економічного розвитку. Найбільш відомі і авторитетні у науковому середовищі школи: соціально-трудових відносин (професори М.М. Кім, С.В. Тютюнникова), логіко-історична (професори А.А. Гриценко, В.М. Лісовицький), інституціональна (професори О.Л. Яременко, В.М. Соболєв).
Результати наукових досліджень знаходили вираз у публікації монографій, статей, у докладах на наукових конференціях. На кафедрі працюють аспірантура і докторантура, успішно захищаються дисертації. Кафедра розширює свої міжнародні контакти з науковими і учбовими установами Польщі, Канади, США, Великої Британії.
Солідна наукова база дозволяла випускати студентів з глибокою теоретичною підготовкою, яка допомагала їм швидко адаптуватися до складних і мінливих ситуацій. Не випадково випускники кафедри економічної теорії сьогодні очолюють більшість факультетських кафедр інших спеціальностей, а також численні економічні кафедри у вишах Харкова, Полтави, Сум та інших міст.
Серед випускників-теоретиків багато не тільки професорів і викладачів вищої школи, але й практиків у різних сферах економіки. В.І. Суслов був міністром економіки України, професор О.Л. Яременко очолював відділ у Національному банку, багато хто успішно працює у бізнесі.
Відгукуючись на вимоги сьогодення, кафедра розширює спектр підготовки спеціалістів. Вона проводить набір на спеціальності, бакалаврського та магістерського рівній: « Економіка та економічна політика», «Бізнес-економіка». Але незмінним залишається ґрунтовна теоретична підготовка, бо, як відомо, немає нічого практичнішого за хорошу теорію.